1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Форми і системи заробітної плати

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: відрядну і погодинну. Відрядна і погодинна форми оплати праці підрозділяються на кілька систем.

Система оплати праці – це сукупність елементів, що встановлює співвідношення міри праці і міри винагороди за працю для різних організаційно – технологічних умов виробництва. Відрядна заробітна плата нараховується у визначеному розмірі за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції, вираженої в натуральних одиницях виміру. Розмір її залежить від кількості, якості виробленої продукції, встановлених норм часу (виробітку) і відрядної розцінки. Основою визначення відрядної оплати праці є норма виробітку (часу) і тарифна ставка.

Пряма відрядна система оплати праці. Розмір заробітної плати прямо залежить від результатів роботи кожного робітника. Виготовлена робітником продукція або виконана ним робота оплачується за індивідуальними розцінками.

Відрядна розцінка (Рв) визначається за формулами:

а) для виробництв, де застосовуються норми виробітку:

де Т — погодинна або денна тарифна ставка, яка відповідає розряду даної роботи; Нвир — норма виробітку за одиницю часу;

б) для виробництв, де застосовуються норми часу:

де Нч — норма часу, хв.

Загальний відрядний заробіток в) робітника за індивідуальної прямої відрядної оплати визначається:Звв Q,

 

 

де Q – кількість готової продукції за певний час.

Відрядно-преміальна система оплати праці. Загальний заробіток включає відрядний заробіток і премії за досягнення результатів, що заохочуються і розраховується за формулою:

де П1, П2; — відсоток премії за виконання завдання і технічно обґрунтованих норм і за кожний відсоток перевиконання завдань або норм; Ппл - відсоток перевиконання плану виробництва або норм.

У разі преміювання робітників-відрядників за економію матеріальних цінностей загальний заробіток визначається:

де е — сума досягнутої економії, грн.; ПР — розмір премій у відсотках від досягнутої економії.

Відрядна-прогресивна система оплати праці. Заробітна плата робітникам нараховується за обсяг виконаної роботи чи виробленої продукції в межах планової норми (бази) виробітку за основними незмінними відрядними розцінками, а за обсяг роботи чи продукції понад вихідну планову норму (базу виробітку), – за підвищеними чи прогресивно зростаючими прямими відрядними розцінками. Ступень збільшення розцінок визначається спеціальною шкалою. Вони можуть бути одно – і двоступінчасті .

За одноступінчастою шкалою у разі перевиконання вихідної бази відрядна розцінка може підвищуватися на 50%, тобто коефіцієнт збільшення дорівнює 0,5, за двохступінчастою шкалою за перевиконання вихідної бази від 1 до 10% коефіцієнт збільшення – 0,5, за перевиконання понад 10% - 1.

Загальний заробіток за відрядно-прогресивною системою розраховується за формулою:

де ПВ - відсоток виконання норм виробітку; ПН - вихідна база для нарахування прогресивних доплат, яка виражена у відсотках виконання норм виробітку; КР - коефіцієнт збільшення прямої відрядної розцінки за шкалою прогресивних доплат.

Непряма відрядна система заробітної плати, використовується для визначення заробітку допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників та ін.), у тих випадках, коли праця допоміжного робітника, який зайнятий обслуговуванням основних робітників-відрядників, значною мірою впливає на результати їхньої роботи і коли його праця не може бути нормованою.

Величина заробітної плати допоміжного персоналу визначається за результатами праці основних робітників з урахуванням виконання норм виробітку (норм часу) основними робітниками та їх чисельності.

Загальний заробіток у разі застосування непрямої відрядної системи може визначатися двома способами:

а) множенням непрямої відрядної розцінки на фактичне виконання завдання за робочими об’єктами обслуговування. При цьому непряма відрядна розцінка (Рнепр) визначається за формулою:

де Тден доп. — денна тарифна ставка допоміжного робітника, праця якого оплачується за непрямою відрядною системою, грн.; Ноб. – кількість робочих місць, які обслуговуються за установленими нормами; Вп — планова норма виробітку, яка установлена для кожного виробничого об'єкта, що обслуговується;

б) множенням тарифної ставки допоміжного робітника на середній відсоток виконання норм виробітку робітників, яких він обслуговує за даний період часу.

Акордна система оплати праці застосовується для окремих груп робітників. Сутність її полягає у тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт загалом, виходячи із діючих норм часу і розцінок. Дана система заінтересовує робітників у скороченні строків роботи проти установлених норм.

Погодинна форма оплати праці. Оплата праці здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.

При простій погодинній системі оплати праці загальний заробіток працівника обчислюється шляхом множення годинних тарифних ставок, які відповідають тарифному розряду працівника, на кількість фактично відпрацьованого часу. За способом нарахування заробітної плати погодинна оплата буває годинна, денна, місячна.

При погодинно-преміальній системі оплати праці, крім заробітку, обчисленого за тарифними погодинними ставками за фактично відпрацьований час, працівникові додатково нараховується премія за досягнення певних кількісних і якісних показників.

Кількісними показниками можуть бути відпрацьований час, виконання планових і нормованих завдань, а якісними — здавання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо.

При погодинно-преміальній системі із нормованими завданнями робітники преміюються за виконання установлених їм нормованих завдань.

Для оплати праці професіоналів, фахівців, технічних службовців застосовується погодинна форма заробітної плати. Преміювання даної категорії працівників здійснюється за конкретні досягнення у виробничій діяльності. У зв’язку з цим найпо-ширенішою системою оплати праці є погодинна – преміальна, за якою заробітна плата складається з посадового окладу, доплат, надбавок і суми премій.

В ринкових умовах удосконалення системи заробітної плати полягає в подальшому підвищенні ролі погодинної оплати праці, в поширенні стимулюючих і гнучких систем оплати праці, систем винагороди за кваліфікацію і особисті заслуги, за працею і власністю, що враховують кінцеві фінансові результати діяльності підприємств.

Гнучка система оплати праці – це система, за якої певна частина заробітку ставиться в залежність від особистих заслуг і загальної ефективності роботи підприємства. Під час визначення розміру оплати праці ураховується не тільки стаж, кваліфікація, професійна майстерність, а й значимість працівника, його здатність досягнути певних цілей щодо розвитку організації.

Розширення економічної самостійності супроводжується використанням безтарифної системи оплати праці.

Безтарифна система оплати праці – це організація оплати праці, що ґрунтується на принципі часткового розподілу зароблених колективом коштів між працівниками згідно з прийнятими співвідношеннями ( коефіцієнтами ) в оплаті праці різної якості (залежно від кваліфікації, посади, спеціальності працівників тощо). Вони вирізняються гнучкістю, забезпечують зацікавленість працівників у результатах праці.

Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 Фактична заробітна плата кожного працівника залежить від кваліфікаційного рівня працівника Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 , коефіцієнта Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 трудової участі Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 (КТУі), фактичного відпрацьованого часу (Ті).

Кваліфікаційний рівень працівника при переході на безтарифну модель організації оплати праці найпростіше визначається як частка від ділення його фактичної заробітної плати за попередній період (рік) на мінімальний рівень заробітної плати на підприємстві за той самий період. Потім всі працівники підприємства поділяються на кілька кваліфікаційних груп з урахуванням їх кваліфікаційного рівня та кваліфікаційних вимог до працівників різних професій. Для кожної з таких груп встановляється кваліфікаційний бал.

Фонд оплати праці колективу, який підлягає розподілу між працівниками визначається відніманням від фактичного фонду заробітної плати фонду гарантованої оплати праці.

Індивідуальна заробітна плата кожного працівника розраховується:

де ЗПі- індивідуальна заробітна плата і-го працівника, грн.; ФОПроз - фонд оплати праці колективу, який підлягає розподілу між працівниками, грн.; Кікр – коефіцієнт кваліфікаційного рівня, який присвоєно і-му працівникові; КТУі - коефіцієнт трудової участі в поточних результатах діяльності, який присвоюють і-му працівникові; Ті - кількість робочого часу, відпрацьованого і-м працівником (год., дні); і =1,2,...,n – кількість працівників, осіб.

В умовах становлення ринкової економіки поширення набуває контрактна система оплати праці.

Контракт є особливою формою трудового договору між найманим працівником і власником підприємства, організації або уповноваженим органом.

Контракти мають перевагу над традиційними трудовими договорами, які не повністю враховують особисті якості працівників та змістову специфіку їхньої професійної діяльності, не забезпечують належної відповідальності за доручену справу. У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, організації чи роботодавця.

Оплата праці в бригадах. В умовах становлення ринкових відносин застосування колективних систем оплати праці найдоцільніше у тих випадках, коли бригадна форма організації праці зумовлена технологічною необхідністю і кінцеві результати виробничого процесу є безпосереднім результатом праці трудового колективу бригади. Для оплати праці в бригадах може застосовуватися як відрядна, так і погодинна форма заробітної плати.

Відрядну форму оплати праці застосовують на таких видах робіт, на яких робітники істотно впливають на кількісні та якісні результати праці. При цьому повинні забезпечуватися:

· розрахунки кількісних показників виробітку і виконаних робіт, які правильно відбивають затрати праці робітників;

· установлення колективних норм виробітку, облік їх виконання і розрахунок відрядних розцінок;

· умови для точного обліку фактично вироблених бригадою виробів або виконаних робіт;

· виробничі умови для збільшення колективом бригади виробітку продукції або обсягу робіт проти встановлених норм і завдань.

Преміювання членів бригади здійснюється за виконання і перевиконання установлених виробничих завдань, технічно обґрунтованих норм, поліпшення якості продукції, економію сировини, матеріалів тощо.

Погодинну форму оплати праці найдоцільніше застосовувати:

· якщо робітники безпосередньо не впливають на збільшення обсягу випуску продукції, оскільки це визначається продуктивністю машин;

· коли відсутні кількісні показники виробітку, які необхідні для розрахунку відрядної розцінки;

· при застосуванні норм праці (норм обслуговування, норм часу обслуговування, нормативів чисельності).

При погодинної оплаті члени бригади преміюються за виконання нормованих завдань, норм обслуговування, норм часу обслуговування, виконання установлених якісних показників та ін.

Для розрахунку загального заробітку за відрядної форми оплати праці визначають колективну відрядну розцінку за формулами:

· на основі бригадної норми виробітку:

де SТ – сума тарифних ставок членів бригади, грн.; Нбр – бригадна норма виробітку;

· на основі калькуляції трудомісткості виконуваних робіт:

де грн.; ∑Зтр – сума трудових затрат за нормами по кожному розряду.

Для розподілу колективного заробітку між членами виробничих бригад з урахуванням кількості, якості праці та її результатів використовують таки методи:

· годино-коефіцієнтів;

· коефіцієнта виконання норм;

· коефіцієнта трудової участі (КТУ).

Метод годино – коефіцієнтів використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл бригадного заробітку цім методом проводиться в такій послідовності:

· визначають загальну кількість година – коефіцієнтів

(Г-Кбр), відпрацьованих бригадою, за формулою:

де Тг.ф.і - фактична кількість годин, відпрацьована і-им робітником год.; Кі - тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника; т - кількість членів бригади, осіб;

· знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один годино – коефіцієнт (З1г-к):

Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4

· заробіток і-го робітника (члена бригади) (Зі) обчислюють:

Метод коефіцієнта виконання норм використовується за умови, що члени бригади працюють в різних умовах. Послідовність розподілу бригадного заробітку така:

· визначають заробіток бригади у випадку стовідсоткового виконання норм виробітку (Збр 100%) за формулою:

де Ті- годинна тарифна ставка і-го робітника, грн./год.;

· знаходять коефіцієнт виконання норм (Кв.н):

· заробітну плату і-го робітника обчислюють:

Сутність методу коефіцієнта трудової участі полягає в тому, що колективний заробіток між членами бригади розподіляється згідно з присвоєними їм розрядами і відпрацьованим часом з коригуванням на коефіцієнт трудової участі (КТУ). Коефіцієнт трудової участі може коливатися від 0 до 2. Базовий КТУ дорівнює одиниці. Фактичний КТУ установлюється робітнику залежно від індивідуального внеску в загальні результати відповідно до критеріїв цієї оцінки і кількісних її значень, які відбивають досягнення і упущення робітників за кожним критерієм. На підприємствах застосовуються критерії оцінки праці, які підвищують або знижують величину КТУ.

Розрахунок заробітку члена бригади з застосуванням КТУ проводиться в такій послідовності:

· визначають тарифний заробіток кожного члена бригади — множенням погодинної (денної) тарифної ставки кожного робітника на відпрацьовану ним кількість годин (днів);

· знаходять суму відрядного приробітку бригади — із загального заробітку віднімається сума тарифної заробітної плати;

· визначають суму заробітку бригади, яка підлягає розподілу за допомогою КТУ (відрядний приробіток, усі види премій, доплат та інших видів колективної оплати).

Розподіл заробітку за допомогою КТУ може проводиться різними методами.

Перший метод використовується тоді, коли у бригадах розряди робітників і відпрацьований ними час неоднакові.

Розподіл бригадного заробітку приводиться в такій послідовності:

· визначають тарифну заробітну плату кожного члена бригади множенням погодинної тарифної ставки кожного робітника на кількість відпрацьованих ним годин:

· розраховують тарифну заробітну плату з урахуванням КТУ множенням тарифної заробітної плати кожного працівника на величину встановленого йому КТУ:

 визначають суму заробітної плати всіх членів бригади з урахуванням КТУ

· розраховують відрядний приробіток і премії(Звід,пр), які припадають на одиницю суми заробітної плати всіх робітників з урахуванням КТУ:

· визначають відрядний приробіток і премію, які нараховуються кожному робітникові, множенням його величини на одиницю суми заробітної плати всіх робітників з урахуванням КТУ на розрахункову тарифну заробітну плату з урахуванням КТУ кожного робітника:


· знаходять заробітну плату кожного робітника з нарахованим йому відрядним приробітком і премією:

Другий метод використовується тоді, коли бригади укомплектовані робітниками одного розряду, однак фактично вони відпрацювали різний час.

Розподіл бригадного заробітку проводиться в такій послідовності:

· знаходять суму відрядного приробітку, якій припадає на один годино-коефіцієнт трудової участі:


· визначають відрядний приробіток і премії, які нараховуються кожному робітникові, множенням відрядного приробітку, якій припадає на один годино-коефіцієнт трудової участі, на кількість КТУ – годин кожного робітника:

Преміювання. В системі заробітної плати премії виконують функції забезпечення заінтересованості працівників у результатах праці. На підприємствах залежно від конкретних виробничих і організаційно-технічних умов розробляється щорічне преміальне положення, яке погоджується з профспілковим комітетом і включається до колективного договору як додаток.

Основні показники мають відбивати важливі напрями виробничої діяльності підприємства і його підрозділів і впливати на ефективність і якість роботи, кінцеві результати виробництва. У разі перевиконання основних показників розмір премії збільшується, а невиконання - не виплачується взагалі. З метою стимулювання певних досягнень колективу або окремих працівників установлюються додаткові показники, невиконання яких супроводжується зниженням розміру премії.

Поряд з показниками (основними і додатковими) для багатьох категорій працівників установлюються основні і додаткові умови преміювання. До перших належать важливі вимоги, невиконання яких є підставою для позбавлення премії взагалі; до других — менш важливі вимоги, у разі невиконання яких премія знижується до 50%

Важливим напрямком стимулювання підвищення ефективності виробництва є стимулювання через участь працівників у прибутку. Система участі у прибутках полягає у розподілі певної частки прибутку між працівниками підприємства.

Виплати персоналу підприємства з прибутку поділяються на два види:

· виплати за результати діяльності – системи колективного стимулювання, оцінки заслуг, стимулювання конкретних обсягів, стимулювання залежно від продуктивності праці, система премій (бонус);

· виплати за участь у капіталі – системи надання акцій „своїх” підприємств, володіння активами підприємств за посередництвом, розповсюдження опціонів.

Принципова відмінність між ними полягає в тому, що виплати за участь у капіталі ґрунтуються на відносинах власності і є формою доходу на капітал. Виплати за результати діяльності не пов’язані з відносинами власності і є формою заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів.